Компанія ПАТ «Укртелеком» – проти департаментів та управлінь соціального захисту державних адміністрацій. Господарські суди України один за одним розглядають позови «про стягнення заборгованостей, понесених внаслідок надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах».

Загальна сума заборгованості – мільйони гривень

Простою мовою «Укртелеком» вимагає сплатити йому гроші за ветеранів, учасників бойових дій, чорнобильців та інші категорії населення, які користуються стаціонарними телефонами на пільгових умовах.

Лише з початку цього року в судах було розглянуто понад десять таких справ. Розмір відшкодувань залежить від кількості пільговиків і так званої глибини заборгованості, тобто терміну, за який не сплачувалися кошти.

Кілька прикладів із усієї України: господарський суд Закарпатської області позивається з управлінням соціального захисту населення Свалявської РДА на суму 43 276,82 грн; управління соцзахисту Сквирської РДА Київської області «винне» монополісту понад 100 тисяч гривень; Гусятинської РДА Тернопільської області та Первомайської міської ради Миколаївської області – понад 80 тисяч; а Департамент соціальної політики Житомирської ОДА – до мільйона, 837 283,85 грн.

Кілька позовів розглянув і господарський суд Чернігівської області. Філія ПАТ «Укртелеком» вимагає стягнення майже 60 тисяч гривень із управління соцзахисту населення Сосницької РДА, по Семенівському району – понад 145 тисяч гривень, Борзнянському – майже 400 тисяч грн. Департамент соціальної політики Чернігівської міської ради має сплатити позивачу 771 тисячу 466 грн (за період з 1 листопада 2019 року по 30 вересня 2020 року) та 1 млн 619 тис. 104 грн (за період із 1 жовтня 2019 року по 31 серпня 2020 року).
А тепер лише уявіть, яких розмірів сягає загальна сума державних коштів, яку отримає «Укртелеком» – це десятки мільйонів гривень.

Як виникла така заборгованість

В Україні є чимало категорій населення, яким чинне законодавство гарантує пільги. Наприклад, Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» передбачає, що учасники бойових дій, яким виповнилося 85 років, інваліди Великої Вітчизняної війни та війни з Японією, особи, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, їхні батьки та вдови (вдівці) мають пільги по оплаті місцевих телефонних розмов в розмірі 100%. Тобто, не сплачують за це. Так само як і особи з особливими трудовими заслугами, їхні батьки, вдови або вдівці (Закон України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні»).

Половину вартості за користування телефоном або пільгу у 50% мають жертви нацистських переслідувань, ліквідатори аварії на ЧАЕС І-ІІ категорій, особи, потерпілі від аварії на ЧАЕС ІІ категорії, дружини і чоловіки померлих ліквідаторів, діти, котрі мають інвалідність у зв’язку з аварією на ЧАЕС, їхні опікуни.
Також пільга у розмірі 50% передбачена працівникам силових структур: ветеранам військової служби, органів внутрішніх справ, податкової міліції, державної пожежної охорони, державної кримінально-виконавчої служби, служби цивільного захисту, державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України та їхнім вдовам або вдівцям; пенсіонерам з-поміж слід­чих прокуратури, звільненим з військової служби особам, які стали інвалідами під час служби; багатодітним та прийомним сім’ям, дитячим будинкам сімейного типу та ін.

Оскільки ці пільги передбачені законодавством, то й виплачуються вони з державного бюджету. Гроші надходять на рахунки управлінь та департаментів соцзахисту, а ті перераховують їх надавачу послуг, тобто ПАТ «Укртелеком».

Останній час держава таких коштів не надавала, тож управління соцзахисту – фактичні посередники – виявилися винними.

Трансферт у кишеню олігарха?

Виникає цікава ситуація з переспрямування коштів державного бюджету приватній структурі, яка стала монополістом у сфері надання телекомунікаційних послуг дротового електрозв’язку. Тобто, зобов’язання надавати людям пільги депутати покладають на державу; в бюджеті коштів на ці пільги немає, та фактично вони мають бути сплачені, тому суди й виносять рішення на користь постачальника, тобто «Укртелекому». Постає питання, а хто ж ці кошти проплатить? Правильно, місцеві бюджети, бо де ще їх взяти? У виграші залишається монополіст.

Департамент соціальної політики Чернігівської міської ради має сплатити позивачу 771 тисячу 466 грн (за період з 1 листопада 2019 року по 30 вересня 2020 року) та 1 млн 619 тис. 104 грн
(за період із 1 жовтня 2019 року по 31 серпня 2020 року). Загалом – 2 390 570 грн.

Фонд держмайна продав 92,79% акцій «Укртелекому» дочірній фірмі фонду ЕРІС за 10,6 млрд грн або 1,3 млрд доларів (за курсом на той час) ще у 2011 році. Потім компанію купив начебто Дмитро Фірташ, у якого в 2013 році її й придбав нинішній власник Рінат Ахметов.

На сьогодні статутний капітал ПАТ «Укртелеком» оцінюється у 4 млн 681 тис. 562 грн, основний вид діяльності – «діяльність у сфері проводового електрозв’язку».

Про якість цього зв’язку поговоримо іншим разом, так само як і про те, чи відбувалися хоч якісь ремонтні роботи або оновлення технічних засобів. Мова про інше. Неліквідних підприємств, тобто таких, які не приносять прибутків, багатії утримувати не будуть (цю прерогативу вони зазвичай віддають державі). Тож якісь прибутки «Укртелеком» приносить, хоча користувачів стаціонарними телефонами з кожним роком стає все менше. Але «дарувати» обіцяні законодавством пільги ніхто не буде. Навіть, коли йдеться про ветеранів, осіб із інвалідністю й тих, хто має заслуги перед Батьківщиною.

Логічним кроком було б внесення змін у закони, що гарантують пільги на користування телефонами. Наприклад, виплачувати їх у грошовій формі, як субсидії, а людина вже сама вирішувала, чи поповнити їй мобільника, чи заплатити за стаціонарний телефон. Так, були б затримки й невиплати. Можливо, й нові позови. Та це були б відносини між державою та тими, хто потребує її допомоги. Без посередників на літеру «А».