«Страшно. Сусіди одурманюють психотропами. Сьогодні постійно просто знущаються. Накачують до напівсвідомого стану, страшного сп’яніння. Сильно давить голову, скроні, страшний дурман, дзвенить у вухах, сильно болять суглоби, набухли очні яблука. Допоможіть, будь ласка, припинити ці знущання. У квартирах 38, 39, 43 організовано вживання й виготовлення присхотропів. Неодноразово звертався на «102»…

Якою буде ваша реакція, коли на ваш та телефон надійде отаке смс-повідомлення? Треба рятувати! А коли таких повідомлень надійде понад десять? Людина надсилає їх через відчай, чи з іншої причини?

Такі непоодинокі

У нашому випадку причина – розлад психіки. Вже не вперше цей чернігівець звертається в редакцію. Десь пів року тому надсилав електронні листи, прикріплював документи, заяви й скарги на бездіяльність поліції. Щоб було зрозуміліше, сам лист був один: текст та прикріплені файли ідентичні. Але надісланий двадцять разів. Тоді й закралися сумніви, але інформацію ми перевірили, поговорили з сусідами по багатоповерхівці, зателефонували дільничному інспектору. Ті розповіли, що пан В. живе сам, час від часу його хвороба загострюється й він вважає, що сусіди намагаються заподіяти йому шкоди. Встромляють у отвір у вхідних дверях шланг, через який труять газом або, як цього разу,  «одурманюють психотропами».

Сусіди, своєю чергою, кажуть, що живуть неначе на порохові бочці, бояться за себе й дітей, бо не знають, що може зробити В., якщо його стан погіршиться.

З подібними випадками журналісти стикаються нерідко. Частим гостем у редакції став П. Коли навідався вперше, сказав, що прийшов розмістити оголошення про купівлю будинку в селі. Мобільного телефону з собою не взяв, не знає, який номер залишити. Записали йому номер редакції, мовляв, прийдете, перепишете свій номер і зателефонуєте нам, тоді розмістимо оголошення. Й тут він ошелешив стаціонарного телефону не маю, вимкнув, бо за ним стежать.

– Купую будинок у селі, бо в квартирі не можу жити. Прилітають іншопланетяни, до рук і ніг приєднують апарати й висмоктують сили. Може ви допоможете, бо сил немає терпіти?

Тактовно порадили звернутися в лікарню, відповідає, що боїться, каже «закриють у дурку». Коли приходив останнього разу, повідомив, що іншопланетяни вже окупували редакцію й розмістили всюди свою прослуховуючи апаратуру.

Ще один незвичайний відвідувач приніс книгу своїх роздумів, назва співзвучна до Біблії та його рідного села. Й лише в розмові виявилося, що він також плутається в реальності. А ще є в нас «таємний шанувальник», який обриває редакційні телефони й одразу кладе слухавку, варто лише відповісти. Дзвінки починаються спонтанно, переважно у другій половині дня. Зосередитися неможливо, пояснити людині, що так чинити не треба, також.

Психіатрія – соціальна проблема

Зазвичай, коли спілкуєшся з людиною, передбачаєш, що вона психічно здорова. Виявити розлади психіки може винятково фахівець. З іншого боку, почастішали випадки, коли комунікувати доводиться з нездоровими людьми. Такі все частіше зустрічаються на зупинках, у магазинах, на ринках й просто на вулиці. Розмовляють самі з собою або починають нав’язливо щось розповідати, інколи кричать або сваряться невідомо з ким. Як діяти, коли зустрічаєш таких і мимоволі вимушений спілкуватися? Чи є безпечними люди з психічними розладами?

За роз’ясненнями звернулися у Чернігівську обласну психоневрологічну лікарню, де зустрілися з генеральним директором Володимиром Ященком та  заступницею медичного директора з амбулаторно-клінічної допомоги Богданою Шубою.

– Ці люди гостро відчувають ставлення до себе, – пояснює Володимир Ященко. – Якщо ви до них ставитеся з добром, то й вони відповідатимуть вам так само. У подібних випадках варто заспокоїти, говорити тихо, не конфліктувати.

У 2017 році було ухвалено Закон України «Про внесення змін у деякі законодавчі акти України щодо надання психіатричної допомоги». Відтоді госпіталізація осіб із психічними розладами можлива лише за умови їхньої письмової згоди.

Та в окремих випадках, зокрема, коли людина починає погрожувати або чинить шкоду собі, поводиться агресивно, наприклад, б’є посуд чи трощить меблі, фахівці радять звертатися в психоневрологічну лікарню.

Зробити це можуть родичі, сусіди, пересічні перехожі. Треба або зателефонувати на «103», або викликати поліцію, дільничного офіцера, сімейного лікаря, фельдшера.

– При психіатричних стаціонарах мають бути створені мобільні бригади із розрахунком – одна бригада на 100-150 тисяч населення, наприклад, у Чернігові таких дві, – розповідає Богдана Шуба. – На виклики виїжджають п’ять фахівців, серед яких – лікар-психіатр, психолог, психотерапевт, медична сестра. Варто пам’ятати, що це не «швидка допомога», це – планова робота з пацієнтами.

Й коли така спеціалізована мобільна бригада доставляє пацієнта, госпіталізувати його можна винятково за рішенням суду, яке той має ухвалити за 24 години, тобто за добу. Проблема виникає, коли, наприклад, хворого доставили у п’ятницю ввечері, а суд у суботу та неділю не працює.

– Коли ми бачимо, що хворий загрожує навколишнім і собі, то упродовж доби ми робимо подання про недобровільну госпіталізацію, – розповідає Володимир Ященко. – Під час карантину такі судові засідання проводяться онлайн, у нас виділено окреме приміщення, де збираються лікарі, які описують стан хворого, й сам він. Представники суду у повному складі – в своєму приміщенні. На основі викладених фактів та розмови з потенційним пацієнтом вони й виносять рішення.

Набагато гостріша ситуація в сільській місцевості, де немає таких мобільних спеціалізованих бригад, а на виклик виїжджає звичайна «швидка». У подібних випадках фахівці з психіатрії радять представникам органів місцевої влади і медикам залучати правоохоронців.

– Захворювання може загострюватися, коли пацієнт припиняє вживати призначені медпрепарати, – додає Володимир Ященко. – Або родичі не контролюють, або коли проживає сам.

Тому генеральний директор радить за можливості ретельно слідкувати за призначеннями лікарів, а загалом такі хворі, на думку лікаря, мають  перебувати під особливим соціальним захистом. Особливо, жителі сільських територій.

– У будинках-інтернатах бракує місць, а робота територіальних центрів на місцях передана на рівень громад, де не завжди розуміють важливість питання, – вважає Володимир Ященко. – Соціальними хворобами має опікуватися держава.

Крім того, особи, котрі страждають на розлади психіки, мають інші захворювання. Лікарі Чернігівської обласної психоневрологічної лікарні надавати допомогу своїм пацієнтам, котрі інфікувалися Ковід-19, а от укласти договір із Національною службою здоров’я України не вдалося. Загалом за програмою медичних гарантій заклад уклав договори за п’ятьма пакетами торік, у цьому році планують укласти сім.

Як повідомляє Національна служба здоров’я, до програми медичних гарантій у цьому році планують додати пакет послуг «Психіатрична допомога, яка надається мобільними мультидисциплінарними командами”, а в пакеті «Стаціонарна медична допомога» однією з рекомендацій буде співпраця з центрами соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді, службами у справах дітей, територіальними центрами соціального обслуговування населення, сприяння соціальній реінтеграції пацієнтів з розладами поведінки і психіки.

А керівництво Чернігівської психоневрологічної лікарні звертає увагу на ще один важливий момент, не прописаний ані законодавчо, ані нормативними документами. Йдеться про лояльність суспільства до осіб із розладами й захворюваннями психіки. Треба навчитися розуміти, підтримувати й допомагати таким людям.

Наталія БУШАЙ

Зображення https://molbuk.ua/vashe_zdorovya/news_medical/86661-psykhichni-zakhvoryuvannya-zmenshuyut-tryvalist-zhyttya.html