Холодного 13 квітня передчасно зупинилося серце директора СТОВ ім. Тищенка (с. Ковпита Михайло-Коцюбинської ОТГ Чернігівського району), Заслуженого працівника сільського господарства України, депутата Чернігівської районної ради багатьох скликань

КУЖЕЛЯ Миколи Михайловича.

3 січня ми вітали його з 58-м днем народження, будували плани на 60-річний ювілей. А довелося зібратися, щоб провести в останню путь…

Микола Михайлович був хліборобом за фахом і за покликанням. Закінчивши Білоцерківський зоотехнічний інститут, він із 1985 року почав працювати в рідному селі головним зоотехніком колгоспу. Під час строкової служби в армії, яку проходив на Далекому Сході, закінчив офіцерські курси. Але любов до землі перемогла: повернувся до хліборобської праці, став заступником голови правління колгоспу.

Вчився господарювати у досвідченого й авторитетного керівника Олексія Тищенка, а коли той пішов із життя, в 1994 році на зборах колгоспників с. Ковпита одноголосно обрали головою Миколу Кужеля, а господарство назвали ім’ям його попередника й наставника.

За час господарювання Миколи Михайловича село й сільгосптовариство розквітали, люди були забезпечені роботою, громада отримувала суттєву допомогу. До Миколи Михайловича йшли люди з радістю й бідою, знали, що почує й допоможе.

Микола Кужель неодноразово обирався депутатом Чернігівської обласної ради (1998 та 2002 рр.), був депутатом кількох скликань Чернігівської районної ради. Заслуги ковпитського хлібороба  отримали високу оцінку на державному рівні, коли в 1997 році йому було надано почесне звання «Заслужений працівник сільського господарства України». 2003 року Микола Кужель був нагороджений Почесною Грамотою Верховної ради України, Почесною грамотою Чернігівської обласної ради в 1999, 2001, 2004, 2011 рр.

Для нас Микола Михайлович був не просто колегою, а добрим і вірним товаришем, із яким, як то кажуть, не страшно було піти в розвідку. Було…

Погані звістки завжди застигають зненацька. Так і ця втрата для всіх нас болюча й непоправна.

Не знаємо, що приготовано кожному з нас у потойбіччі. Та хочеться вірити, що зараз наш дорогий Микола Михайлович йде поважно дорогою, що лежить обабіч золотого лану. Стигле колосся вклоняється йому до ніг, він зриває один колос, розтирає в руках, підносить до обличчя й насолоджується найдорожчим на Землі ароматом стиглої ниви. Віримо, що найдостойніші з нас, навіть перетнувши межу вічності, продовжують служити обраній справі.

Спочивайте з миром, хліборобе. Вічна вам пам’ять, Миколо Михайловичу!

Рідним і близьким – витримки й сил пережити велике горе.

Василенко П. О.,

Ганжа М. М.,

Гаєвська Л. О.

Горілко Ю. В.,

Дешко В. Ю.,

Драчко Л. В.,

Климчук О. Л.,

Клюка В. В.,

Кругол А. М.,

Коробка І. І.,

Кубрак М. М.,

Куйбіда С. І.,

Купрієнко М. М.,

Курданов А. Л.,

Кудрик М. В.,

Литвин М. Б.,

Максак А. М.,

Масюк М. С.,

Масюк О. С.,

Песик Б. Г.,

Роговий П. М.,

Сидоренко В. А.,

Сидоренко А. М.

Стельмах Ю. М.,

Стеченко О. М.,

Стеченко Ф. М.,

Стеченко Г. П.,

Шумик М. П.,

Шпилька Ю. М.,

Ясинський А. Ю.