Цю дату пам’ятає кожен, незалежно від того, чи позначалася б вона в календарі. 26 квітня 1986 року… Всі події цього дня неодноразово описувалися до секунди. 1.23 – два теплові вибухи на четвертому енергоблоці. Загинув оператор Валерій Ходемчук. Почалася пожежа на даху, суміш розплавленого металу, піску, бетону поширилася вниз, до реакторів. Стався викид радіоактивних речовин, серед них ізотопів урану, плутонію, йоду-131 (період напіврозпаду тиждень), цезію-134 (період напіврозпаду два роки), цезію-137 (період напіврозпаду 30 років), стронцію-90 (29 років). У зруйнованому реакторі тривали неконтрольовані ядерні та хімічні реакції, горіли запаси графіту, з розлому до кінця травня розповсюджувалися продукти горіння радіоактивних елементів. За потужністю обсяги викидів оцінюються у 300 тих, що сталися в японському місті Хіросіма 1945 року після вибуху атомної бомби. Зупинити ці викиди вдалося лише наприкінці травня, ціною масового опромінення ліквідаторів. 134 із них померли протягом місяця від променевої хвороби. Інші – протягом кількох років…

 «…і ніхто з бійців не отримав підвищеної дози опромінення».  

Весна тоді була дивовижно теплою, країна готувалася до Першого травня – білили, фарбували, прибирали й висаджували дерева. Аграрії були на полі – тривала посівна кампанія. Країною «крокувала перебудова», про яку писали всі без винятку газети країни. Про аварію повідомили коротко лише 27 квітня, не вдаючись до подробиць. Тим часом вже були перші жертви, тривала евакуація жителів Прип’яті й Чорнобиля, потім почалася евакуація жителів 30-кілометрової зони.

Ми знайшли першу публікацію про повернення з 30-кілометрової зони членів зведеного загону міліції і дванадцятьох працівників Чернігівського районного відділу внутрішніх справ, розміщену в номері від 27 травня 1986 року. Називається вона «Вірність обов’язку». Ось деякі цитати, коментувати які не будемо.

«Нещодавно після участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, виконання інших завдань у 30-кілометровій зоні, повернулися серед інших «…повернулися з виконання особливого урядового завдання». Прибулим оголосили подяки Міністерства Внутрішніх справ УРСР».

«Елементи певної небезпеки, звичайно, були, – каже комсорг взводу Володимир Рудич. – Адже доводилося виконувати завдання в зоні підвищеної радіації. Тільки йдучи туди, про це ніхто не думав. На перший план ставала вимога швидше виконати завдання. Правда, в зоні радіоактивності перебували під наглядом спеціальних служб і ніхто з бійців не отримав підвищеної дози опромінення».

«Після виконання того чи іншого завдання комуністи і комсомольці збиралися на збори». «Комуністи і комсомольці практично кожного дня випускали бойові листки, «блискавки», на сторінках йшлося про мужність та відвагу при виконанні завдань бійцями взводу». «Хлібороби, робітники прилягаючих до 30-кілометрової зони поселень, турбувалися про побут, допомагали організації гарячого харчування тощо».

Про аварію на ЧАЕС майже не згадувалося у пресі. За рік, 7 травня 1987 року, в газеті була надрукована стаття «Профілактика не завадить», йшлося про те, що рівень радіації начебто нормальний, але перебування в полі, на луках, у лісі варто обмежити. Радіоактивний фон може підвищуватися під час вітру, коли пил здіймається в повітря. Радили, що варто добре харчуватися і таке інше.

Вперше про Чорнобильську трагедію в країні «згадали» за чотири роки, напередодні 26 квітня 1990 року. Пропонувалося визначити 26 квітня днем жалю, приспустити прапори, провести телемарафон.

Після набуття Україною Незалежності, у 1991 році було ухвалено Закон «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», норми якого грубо порушуються. Ось до прикладу стаття 13 «Обов’язок держави перед громадянами за шкоду, завдану внаслідок Чорнобильської катастрофи»: «Держава бере на себе відповідальність за завдану шкоду громадянам та зобов’язується відшкодувати її за 1) пошкодження здоров’я або втрату працездатності громадянами та їх дітьми, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи; 2) втрату годувальника, якщо його смерть пов’язана з Чорнобильською катастрофою; 3) матеріальні втрати, що їх зазнали громадяни та їх сім’ї у зв’язку з Чорнобильською катастрофою, відповідно до цього Закону та інших актів законодавства України. На державу покладаються також зобов’язання щодо своєчасного
медичного обстеження, лікування і визначення доз опромінення
учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та
потерпілих від Чорнобильської катастрофи».

Не роздумували ліквідатори, коли йшли ризикувати життям і здоров’ям. Не думали, що доживуть до часів, коли якийсь вишкребок із «Нафтогазу» отримуватиме заробітну плату один мільйон гривень у місяць. А на виплати ліквідаторам грошей не знайдеться й згадуватимуть їх двічі на рік: 26 квітня і 15 грудня, в день ушанування тих, хто врятував світ.

Кілька фактів про аварію

* Аварія на ЧАЕС стала найбільшою в історії атомної енергетики. З нею порівнюють лише катастрофу на АЕС «Фукусіма-1» в Японії, що сталася в березні 2011 року.

* Місто Прип’ять було засноване у лютому 1970 року, паралельно з початком будівництва Чорнобильської АЕС. У 1986-му там проживало 47,5 тисяч жителів, всіх їх евакуювали протягом 36 годин.

* У місті Чонрнобиль досі проживають до півтисячі людей, в основному ті,хто обслуговує зону відчуження та самостійні переселенці. До аварії там було 13 тисяч жителів.

* За 35 років люди повністю залишили понад 80 населених пунктів.

* На територію зони відчуження щорічно приїжджає до 70 тисяч туристів, переважно з Європи і США.

* Радіоактивний фон біля Чорнобильської АЕС: Чорнобиль – 16 мкР/год, Прип’ять – 94 мкР/год, Рудий ліс – 123 мкр/год, неподалік реактора – 239 мкР/год. Норма – 30 мкР/год.

Що нас вбиває 

Уран. Має кілька радіоактивних ізотопів: уран-238 (період полу розпаду 4,4 млрд років) та уран-235 (0,7 млрд років). При тривалому контакті може викликати різні захворювання, особливо нирок і печінки. Радіоактивний, але через великий період напіврозпаду, не такий шкідливий.

Плутоній. Плутоній-238 та Плутоній-239 відкладаються в кістках (45%), печінці (45%), інших органах. Біологічний період напіввиведення з кіток – 100 років, з печінки – 40 років. Є надзвичайно шкідливим, якщо потрапив всередину організму з водою чи їжею, найбільш небезпечно вдихати, бо він осідає в легенях.

Йод-131. Радіоактивний ізотоп, період напіврозпаду – вісім діб, повний розпад –80 діб. Потрапляє в організм с повітрям, накопичується у щитоподібній залозі. В основному потрапляє в організм із радіоактивною їжею – молоком, м’ясом, овочами, які були заражені.

Цезій-137. Радіонуклід, період напіврозпаду – 30 років, повний розпад – 300 років. Накопичується в організмі людини, в тканинах і кишківнику. Потрапляє в кров і спричиняє саркому. Час біологічного виведення з організму – від 40 до 200 діб. Радіонукліди цезію-137 після аварії поширилися про всій планеті, половина випала на території України, Білорусі, РФ. Цезій-137 містять тварини, рослини, гриби, грунт.

Цезій-134. Більш небезпечний елемент з сильним гамма-випромінюванням, накопичується у воді та грунті.

Телур-128. Радіонуклід з найбільшим періодом напіврозпаду – 2,2 септиліона років. Це у 160 трильйонів разів більше, ніж вік нашого Всесвіту.

Америцій-241. Один із основних «брудних» елементів на території зони відчуження. За своїми властивостями він з роками підвищує концентрацію. За 35 років його кількість збільшилася у 20 разів. Залягає у верхніх шарах грунту, небезпечний для тварин.

Стронцій-90. Радіонуклід за своїми властивостями схожий на кальцій. Накопичується в кістках.

Наслідки
У 2011 році науковий комітет ООН по впливу атомної радіації випустив доповідь «Медичні наслідки дії радіації в результаті чорнобильської аварії». Висновки спираються на результати досліджень, проведених упродовж 20 років. Доведено, що прогнозується подальше зростання захворюваності на рак щитоподібної залози та інших видів раку, зокрема лейкемії.

Згідно з дослідженнями Всесвітньої організації охорони здоров’я, є дані про виникнення катаракти під дією радіації, зростання кількості серцево-судинних захворювань, а також психічне здоров’я. У населення, постраждалого від чорнобильської аварії, удвічі підвищений рівень тривожності.

Чорнобиль – це не наше минуле. Це наше майбутнє. Поліпшити ситуацію могла б низка державних програм, спрямованих на дослідження наслідків аварії на зменшення її впливу на населення. Та чи варто на це розраховувати, якщо навіть державні гарантії – виплати, пенсії і т. ін. сьогодні чорнобильці не отримують і залишаються однією з найвразливіших категорій населення.

Наталія БУШАЙ