Представники Українського інституту національної пам’яті звертаються до громадськості з застереженням щодо проведення меморіальних заходів та вшанування місць поховання борців за незалежність України без наявності документальних підтверджень. 

 Приводом до застереження стала публікація під назвою «Невідома могила» на сайті «Сіверщина» від 7 травня за підписом Василя Пабата (http://surl.li/thxb). У статті йдеться про те, що місцеві активісти відвідали невідому могилу в лісі біля села Припутні Прилуцького району (Ічнянська ОТГ), посадили кущ калини, пов’язали рушник на хресті.

«Повстанцям 20-х років минулого століття місць на кладовищах не знайшлось. На відміну від покірної більшості, їх життя обривались у нерівних боях з большевицькими окупантами. Місця поховань лісовиків російські карателі ретельно зрівнювали із землею, а пам’ять про українських героїв знищували.

Про могилу в лісі поблизу Припутнів немає жодних відомостей. Хтось таємно поставив хреста, посадив барвінок. Неподалік збереглись залишки землянки. Хтось навідувався, але побоявся розповісти історію загиблого. Забрав таємницю на той світ», – йдеться в статті.

Це все зроблено з благородною метою – вшанування пам’яті учасників повстанського руху, які боролися з комуністичним режимом. Нібито таку ініціативу можна було б тільки вітати. АЛЕ! Сам автор статті зізнається: «Про могилу в лісі поблизу Припутнів немає жодних відомостей…». На підставі чого активісті зробили висновок, що це могила саме повстанців/повстанця?

Може це була могила якоїсь звичайної людини. На Чернігівщині є багато лісових хуторів, сіл, які мали висілки глибше в лісі. Існувала практика померлих, особливо дітей, ховати не на кладовищі, а на подвір’ї садиби. Це може бути могила жертв Голодомору або інших видів політичних репресій комуністичного режиму. Не можна виключати, що там поховання якогось ката українського народу (і наявність на ньому хреста не має вводити в оману, такі випадки теж були). Зрештою, це може бути могила й радянського солдата чи партизана або навіть німецького солдата, який загинув у цій місцевості під час Другої світової війни. Здогадок і гіпотез може бути безліч, кожну з них треба перевіряти.

Головне, що слід чітко зрозуміти й неухильно виконувати: ПОКИ НЕМАЄ ОДНОЗНАЧНИХ ДОКУМЕНТАЛЬНИХ ДОКАЗІВ ТОГО, ЩО ТА ЧИ ІНША МОГИЛА Є ПОХОВАННЯМ БОРЦЯ ЗА НЕЗАЛЕЖНІСТЬ УКРАЇНИ, НА НІЙ НЕ МОЖНА ПРОВОДИТИ ЖОДНИХ МЕМОРІАЛЬНИХ ЗАХОДІВ, ОСКІЛЬКИ ВОНИ БУДУТЬ ЗВИЧАЙНОЮ ФАЛЬСИФІКАЦІЄЮ, А НЕ ВШАНУВАННЯМ ТИХ, ХТО ВІДДАВ ЖИТТЯ ЗА УКРАЇНУ!

Необхідно проводити пошукову роботу в архівах, працювати з усіма можливими документами, здійснювати перехресне опитування потенційних живих свідків, які можуть знати історію того чи іншого поховання. З метою вивчення поховання обов’язково необхідно проводити офіційну ексгумацію ліцензованими фахівцями після отримання відповідного офіційного дозволу. Поки цього не зроблено і однозначні докази відсутні, ніхто не має права стверджувати що це могила борця/борців за незалежність України!

Іншого шляху для тих, хто хоче займатися пошуком і встановленням поховань борців за незалежність України просто не існує.

НА ЖАЛЬ, цей випадок не поодинокий, що, власне, і спонукало до написання цього застереження. На тому ж сайті «Сіверщина» було опубліковано статтю під дуже гарним заголовком «Вперше за 97 років вшанували отамана» від 7 червня 2020 року (http://surl.li/thzb). У ній йдеться про те, що ті самі активісти, але із запрошенням священика ПЦУ, здійснили вшанування пам’яті отамана Опанаса Скубана і провели на його могилі поминальну літію. У статті вказано, що це, «за переказами», могила саме отамана Опанаса Скубана та його дружини Насті Наталенко. Знову ж таки, дослідження та ексгумацію і цієї могили ніхто не здійснював, існують (зокрема, і у вигляді публікацій в мережі Інтернет) альтернативні перекази, що це могила радянського партизана часів Другої світової війни. Звісно, наявність стійких переказів про те, що це, можливо, і є могила отамана Скубана, дає усі підстави для того, щоб здійснити її ретельне експертне дослідження. Поки таке не відбудеться – усі патріотичні заходи біля цієї могили, на превеликий жаль, також є і будуть тільки ФАЛЬСИФІКАЦІЄЮ, яка, потенційно, матиме далекосяжні негативні наслідки.

Застерігаємо від подібної, м’яко кажучи, помилкової практики!

Автори застереження звернулися пропонують насипати символічні могили у місцевостях, де точно діяли ті чи інші повстанці, які боролися з комуністичним тоталітарним режимом і біля них проводити заходи. Така практика поширена в Західній Україні, Литві, Латвії та Естонії. При цьому не виникає жодних запитань і заперечень щодо історичної достовірності та правомірності таких дій.

Сергій Бутко,

Сергій Горобець,

Український інститут національної пам’яті